Головна » 2011»Жовтень»31 » Миколі з полтавського «захолустья» дуже хотілося здобути славу
20:01
Миколі з полтавського «захолустья» дуже хотілося здобути славу
Миколі з полтавського «захолустья» дуже хотілося здобути славу
Хто з нас не дивився улюбленого всіма фільму "Вечори на хуторі біля Диканьки”! Певно, так само усі знають, що автором цієї однойменної повісті є відомий письменник Микола Гоголь. Український чи російський – про це довгий час сперечаються літературні критики. У школі ми проходили творчість Гоголя на уроках російської літератури. Хоча, досліджуючи його біографію, знаючи державний устрій, коли жив письменник, можна зробити висновок, що письменник за походженням був і залишився українцем, але свої твори писав російською мовою. Чому? У російській імперії легше було "пробитися” в люди, використовуючи "вєлікорускій язик”, бо "малорускоє нарєчіє” не було модним і престижним. А руденький, маленький, хиленький Микола з полтавського хутора українських поміщиків був досить амбітною людиною… Гоголь із роду освічених поміщиків
Нещодавно на колишньому хуторі Висилівка, тепер село Гоголеве, вдалося побувати, що допомогло зрозуміти, де і в якому оточенні формувався майбутній письменник. Заповідник-музей відкрився у 1984 році до 175-ї річниці від дня його народження. Чималий батьківський будинок повністю відновлено за шість років. У 1907 році його залишили останні господарі, він був пограбований, а 1943 року спалений. Однак новий 10-кімнатний будинок за старими репродукціями та фотографіями зведено на старому фундаменті. Отже, як жили поміщики у XVIII-XIX столітті? Батьки Гоголя, поміщики середнього класу, мали 400 душ кріпосних, більше 1000 десятин землі. Мати Гоголя Марія Іванівна отримала домашню освіту, навчена рукоділлю, знала дві іноземні мови. Заміж вийшла у 14 років. Батько, ще й з польської родини Яновських. Знав іноземні мови, музику, літературу, математику, міфологію, архітектуру і грав на флейті. Одружився у 28 років. Двоє перших дітей народилися мертвими. Довідавшись про третю вагітність у 17 років, Маша пішки ходила у Диканьку і молилася Миколі Чудотворцю, щоб ця дитина залишилася живою. А ще поклялася назвати сина в честь Миколая Угодника. Вона народила його під наглядом лікаря 20 березня 1809 року в Сорочинцях. Хлопчик був дуже слабкий, і лікар залишив маму з дитиною тут. Через шість тижнів Машенька повернулася у маєток, де і пройшли дитячі та юнацькі роки майбутнього письменника. З 9 років хлопчина навчався у Полтавському повітовому училищі. Та через рік просить не відправляти його у Полтаву, а залишити вдома. Йому найняли вчителя, який підготував Миколу до вступу у Ніжинську гімназію вищих наук екстерном у 2-й клас. Йому тоді було 12 років. Він теж вивчив декілька мов, літературу, музику, мав енциклопедичні знання права, історії. Провівши осінь-літо 1828 року в батьків, на зиму 19-річним юнаком поїхав до Петербургу. Через рік на власні кошти Микола Гоголь видрукував свою першу поему, на жаль, невдалу, а тому скупив усі екземпляри і в готелі їх спалив, про що згадував не раз. Двері до світової слави йому у 1831 році відкрив збірник "Вечори на хуторі біля Диканьки”. Чимало наступних творів друкує на кошти самого імператора, який був дуже прихильним до молодого письменника.
Єдиний свідок його життя – ставок
Мати Гоголя, яка народила 12 дітей (живими залишилися Микола і три сестри), була дуже гарною жінкою. В оточенні доньок ніхто не вірив, що це їхня мама. У 1825 році, після смерті чоловіка, Марія Іванівна стає господинею помістя, а це: земля, цегельня, винокурня, скотина, кріпосні. Микола розумів, що мати не знає, що з усім цим робити, тому в листах радить, коли сіяти, садити, що продати. Для ремонту будинку присилає малюнки кольорових вітражів, бо "вони модні у Європі”. В домі, де 10 кімнат, із 8 можна вийти непоміченим, хоча планування таке, що всі вони об’єднані дверима. Вишивки мами і сестер – це рідкісна майстерність. У 1833 році Гоголь від’їздить за кордон, де проводить 13 років, надовго зупинившись у Баден-Бадені. У 1848 році повертається додому, зупинившись у новозбудованому і скромно вмебльованому гостьовому будиночку. Тут його портрет з рудим волоссям, який найбільш правдоподібний. А особисті речі свідчать про габарити письменника, ріст якого 1,56 метра. Тому не дивно, що взуття він носив лише на каблуках до 5 сантиметрів. 21 лютого 1852 року Гоголя не стало. Похоронений на Новодівичому кладовищі у Москві. У поміщицькому парку є кам’яний грот, усередині якого лик святого, а поруч – камінь бажання. На нього усі сідають і загадують бажання, від чого на камені витерта вм’ятина. Єдиний свідок, який пам’ятає тутешніх жителів тих давніх часів, – величезний ставок. Його більше як 200 років тому вирили кріпосні селяни. Копаючи, прорахували так, щоб знайти підземні води, які два-три рази в рік відновлюются, і тому вода не застоюється. Безумовно, Гоголь – талановитий письменник. На жаль, через надмірну опіку імперського уряду він почав плутати, що таке Росія і що таке Русь…
Ольга ЖАРЧИНСЬКА Джерело: http://visnyk.lutsk.ua/2009/12/18/9364/
