Луцьк - унікальне місто і тим, що саме тут в одній сім'ї проживають три яскраві особистості, які талановито втілюють свої «я» в художньому слові. Це ще раз переконливо довели нові книги Надії Гуменюк і Володимира Лиса, а також дебютна збірка поезії їхнього сина Сергія Лиса. У книзі Надії Гуменюк «Охоронець для янгола» та Володимира Лиса «Полювання на брата» – по три радіоп’єси унікального подружжя майстрів слова. Вистави радіотеатру Національної радіокомпанії України за п’єсами наших краян (до речі, лауреатів Усеукраїнських конкурсів «Відродимо забутий жанр»), які вже звучали на каналі «Культура» та по Першій програмі Українського радіо, тепло сприйняли слухачі різних регіонів України. Тепер ці радіоп’єси завдяки поліграфічно-видавничому дому «Твердиня» за фінансової підтримки експертної ради з питань видавничої справи Волинської обласної державної адміністрації приходять до читачів. У книзі – п’єси «Тополинка», «Самотня жінка бажає познайомитися, або Ігри для риб», «Охоронець для янгола» Надії Гуменюк і «Полювання на брата», «Тютюн», «Коровайниця» Володимира Лиса. Як справедливо зазначається у видавничій статті «Коли слово наближається до Бога», «у жодному літературному жанрі немає такого колосального навантаження на слово, як у радіоп’єсі. Адже тут ні декорацій, ні акторів, ні їхніх костюмів, рухів, жестів, міміки – тільки голос, який передає і стан душі, і характери, й атмосферу та підтекст дійства... Саме у радіоп’єсі слово стає Богом. Або наближається до Бога, що не менш важливо». Тож надзвичайно промовисто, що серед тих, хто відродив у нашій країні жанр радіоп’єси, - відомі письменники із Волині. Нагадуємо читачам: Надія Гуменюк (член НСПУ, заслужений журналіст України, авторка п'яти поетичних збірок і двох десятків книг для дітей, роману «Янгол у сірому») – лауреат літературних премій імені Агатангела Кримського (2001), «Благовіст» (2007), «Родини Косачів» (2011), всеукраїнських літературних конкурсів «Золотий лелека» (2008), «Ярославів Вал» (2009), «Коронація слова» (2011), конкурсів радіоп’єс «Відродимо забутий жанр» (2010, 2011). Володимир Лис (член НСПУ, Асоціації українських письменників, НСЖУ, автор п’ятнадцяти книг, серед яких десять романів, та низки п’єс, поставлених у різних театрах України) – лауреат літературної премії імені Агатангела Кримського (2007), Міжнародної літературно-мистецької премії імені Григорія Сковороди (2011), тричі лауреат (2001,2002,2004)і володар Першої премії Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» (2008) та премії «Гранд-Коронація» (2010), володар Першої премії І Всеукраїнського конкурсу радіоп’єс «Відродимо забутий жанр» (2007) та лауреат IV конкурсу радіоп'єс (2011). Сергій Лис, син Надії Гуменюк і Володимира Лиса, закінчив Луцьку гімназію №4, історичний факультет, магістратуру та аспірантуру ВНУ імені Лесі Українки. Старший науковий співробітник Волинського краєзнавчого музею, член Національної спілки краєзнавців України, автор книжки «Слово поза цензурою. Самвидав як феномен культури і суспільно-політичної думки 1960 – 1980 років (Західна Україна)». Володар перших премій обласного літературного конкурсу «Думи і мрії» та Всеукраїнського літературного конкурсу «Україна молода». Вірші публікував у збірниках «Таємниця неба» та «Запалю свічку», в альманасі «Світязь». Свою дебютну книгу поезії, що побачила світ у ПрАТ «Волинська обласна друкарня», Сергій Лис назвав «Ясминовий місяць». У її двох розділах («Спис Одина», «Літавиці небесні») – вірші, написані у стилі японських танка. Автор зумів у своєму лаконічному, вишукано-ліричному слові з глибинним філософським підтекстом створити власний світ, що гармонійно єднається із Всесвітом. Він зізнається: «Слухаю мову серця» («Небу чистому...»), «Торкаюсь зором неба, трави і лісу, слухаю шепіт листя, бджоли і струмка - скрізь себе зустрічаю» («Торкаюсь зором...»). А ще Сергій Лис володіє даром «в крапанні дощу, у голосі потяга, в співах солов'я» впізнати «відлуння звуку тиші». Тож можна не сумніватися, що збіркою «Ясминовий місяць» про себе заявив справжній поет. А водночас – ще раз засвідчив дивовижний феномен однієї талановитої волинської сім’ї, де під одним дахом – три яскраві письменники, які своєю творчістю доводять, що «слово наближається до Бога». Подякуймо їм за це і не розминімся з їхнім словом.
Віктор Вербич Джерело: газета «Луцький замок» №44 від 3 листопада 2011р.